Історія справи

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючогоМакарчука М.А. суддів: Євтушенко О.І., Ситнік О.М.,Карпенко С.О., Юровської Г.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_6, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4, звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва

від 28 травня 2013 року було задоволено позов ОСОБА_5 та змінено розмір стягнутих з ОСОБА_4 аліментів на малолітню дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 25 % усіх видів заробітку на 10 тис. грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Посилаючись на те, що розмір аліментів, визначений до сплати за рішенням суду, значно перевищує суму отриманого позивачем доходу, просив суд ухвалити рішення, яким змінити розмір аліментів, визначений рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2013 року з твердої суми у розмірі 10 тис. грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття на встановлену законодавством суму у вигляді частки від отриманого доходу.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня

2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва

від 26 грудня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, який діє в інтересах

ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6, який підтримав касаційну скаргу і пояснив, що ОСОБА_4 і на даний час як народний депутат України має регулярний постійний дохід, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення у справі не відповідають.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що при визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі судами було враховано, що ОСОБА_4 стабільного заробітку, постійного офіційного доходу не має, але володіє автомобілями значної вартості, а тому має можливість утримувати доньку на рівні, необхідному для її фізичного та духовного розвитку та брати участь у додаткових витратах на її утримання, а підстави для зміни розміру аліментів з твердої грошової суми в розмірі

10 тис. грн на встановлену законодавством суму у вигляді частки від отриманого доходу відсутні.

Проте з такими висновками судів не можна погодитися.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду

від 12 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 25% всіх видів заробітку щомісячно. Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 травня 2013 року задоволено позов ОСОБА_5 та змінено розмір стягнутих із ОСОБА_4 аліментів з 25 % усіх видів заробітку на 10 тис. грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а. с. 5−7).

Згідно з розпорядженням від 23 травня 2013 року № 23/1-к позивача прийнято на роботу у Виконавчий секретаріат політради партії «ВО «Батьківщина» на посаду Радника Голови партії ВО «Батьківщина» з

23 травня 2013 року (а. с. 9).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини

від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

У випадках, передбачених ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення , суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Виходячи із системного аналізу положень ст. 192 СК України, зробленого у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 143цс13, зазначена стаття вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ст. 184 СК України відносить нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів.

Звертаючись із позовом про зміну розміру аліментів із твердої грошової суми на встановлену законом частку від отриманого доходу, позивач вказував на те, що на момент звернення до суду із позовом має регулярний дохід, що є підставою для визначення розміру аліментів у частині від доходу.

Судами встановлено, що у сторін є малолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю, відповідачкою по справі. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва

від 28 травня 2013 року було задоволено позов ОСОБА_5 та змінено розмір стягнутих з ОСОБА_4 аліментів на утримання малолітньої

дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 25 % усіх видів заробітку на 10 тис. грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На час розгляду справи позивач має постійний регулярний дохід, що також встановлено судом.

Однак, вірно встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вирішуючи спір по суті неправильно застосував норму матеріального права. Так, пославшись на обставини встановлені попередніми судовими рішеннями, необхідність фінансування додаткових витрат на дитину, суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки у позивача виникло право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів. Визначення розміру аліментів в частці до заробітку при наявності постійного регулярного доходу платника аліментів не порушує права та інтереси дитини. Участь батьків у додаткових витратах на дитину регулюється статтею 185 СК України, і такі вимоги не були предметом даного судового розгляду.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення:

«Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів задовольнити. Змінити розмір аліментів, визначений заочним рішенням Печерського районного суду

м. Києва від 28 травня 2013 року з твердої грошової суми у розмірі

10 тисяч гривень щомісячно до досягнення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття на ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку»

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий М.А. Макарчук Судді: О.І. Євтушенко С.О. Карпенко О.М. Ситнік Г.В. Юровська